Без духовки, без мороки, а смак

Сьогодні я беруся готувати щось просто неймовірне — «Наполеон» без духовки, без міксера! На все про все піде хвилин 15–20! Виходить така ніжність, така смакота, що я сама кожного разу дивуюся. 

• Яйця – 3 шт.
• Цукор – 200 г
• Борошно – 2 ст. л.
• Крохмаль – 2 ст. л.
• Молоко – 800 г
• Ванільний цукор – 10 г
• Вершкове масло – 80 г
• Листкове печиво – 600 г

Спочатку берусь за крем. Я беру миску і вбиваю яйця. Додаю цукру, борошно і крохмалю.  Я все це легенько перемішую. Потім беру молоко, спершу доливаю буквально трішечки, добре вимішую до однорідності, щоб маса була гладенька, без грудочок. А тоді вже вливаю решту холодного молока. Ще раз перемішую — і ставлю каструльку на плиту. Тепер потрібно трошечки терпіння: варю крем на маленькому вогні, постійно помішую. Я вже стою й помішую, аж поки крем не загусне. Як тільки бачу, що він став кремовий, гладкий — додаю ванільного цукру та вершкового масла. Перемішую, поки масло повністю розтане. Вимикаю плиту, перекладаю крем у чисту миску, накриваю харчовою плівкою, залишаю щоб трошки охолонув. Крем виходить густий, гладенький, ароматний і не жирний.

Складаю торт, беру листкове печиво, у мене — сердечка, такі милі, що хочеться їх з’їсти ще до того, як почала готувати. Але будь-яке листкове печиво підійде. Я беру неглибоку тарілку діаметром приблизно 26 см. Дно змащую кремом, щоб печиво не ковзало і відразу починало пропитуватися. Викладаю перший шар печива. Те, що не влізає цілим, — ламаю й щільно утискаю у вільні місця. Зверху щедро змащую кремом. Прямо щедро, без економії. Бо чим більше крему, тим ніжніший буде тортик. Викладаю другий шар, знову все рясно змащую кремом. І так збираю торт далі, поки не використаю все печиво. У виходить 4 шари.

Залишилось ще 5 печеньок — я їх кидаю у пакет і проходжуся качалкою. Легенько — вони й так крихкі. Коли останній шар крему нанесений, посипаю торт крихтою зверху. Накриваю плівкою, ставлю в холодильник мінімум на 3–4 години. А якщо є час — лишаю на ніч, тоді виходить просто невагомий.

Через 5 годин я дістаю свій тортик з холодильника. Він накритий плівкою, весь рівненький, охайний. Нарізаю — і дивлюсь: ножик входить, як у масло. Печиво повністю пропиталося, шари видно чітко, крем тримається ідеально. Пробую шматочок… ммм… ну це просто рай. Настільки ніжно, що буквально тане в роті!