На фронті справжнє пекло: сильний спалах смертельної хвороби

Українські медики повідомляють про зростання кількості випадків газової гангрени серед військовослужбовців. Як зазначає видання The Telegraph, ця небезпечна інфекція, що колись була типовою для окопів Першої світової війни, повернулася через складні умови на фронті.

Медики пояснюють, що через активне використання безпілотників евакуація поранених часто унеможливлена або значно затримується. У результаті з’являються інфекції, які вже давно не зустрічалися у військовій медицині.

За словами лікарів, подібних труднощів із евакуацією поранених не було ще з часів Другої світової війни. Через це медики стикаються з патологіями, які раніше вважалися зниклими.

Газова гангрена — це важка інфекція, що руйнує м’язову тканину. Її викликають бактерії роду Clostridium, які активно розмножуються в тканинах, позбавлених кисню. Саме через газ, який виділяється під шкірою, захворювання отримало свою назву.

Ураження супроводжується сильним болем, набряками, зміною кольору шкіри та характерним тріском, коли газові бульбашки рухаються під поверхнею тіла. Інфекція зазвичай розвивається після глибоких вогнепальних або вибухових поранень, особливо якщо медична допомога надається із запізненням.

Лікування газової гангрени є надзвичайно складним і потребує термінового хірургічного втручання. Зазвичай проводиться очищення рани, видаляються уражені тканини та призначаються потужні внутрішньовенні антибіотики.

Як розповіла старший викладач мікробіології в Кінгс-Коледжі Лондона Ліндсі Едвардс, без своєчасного лікування смертність від цього захворювання може сягати 100%.

Проте в умовах війни в Україні оперативна хірургічна допомога і доступ до ліків часто обмежені. Через це частина поранених залишається у підземних стабілізаційних пунктах тижнями, що лише збільшує ризик розвитку інфекцій.

Газова гангрена широко поширювалася під час Першої світової війни через антисанітарні умови в окопах, де солдати отримували поранення в брудному, зараженому середовищі. Відсутність антибіотиків та примітивна обробка ран призводили до масових смертей.

Лише у Другій світовій війні завдяки появі антибіотиків вдалося різко знизити рівень смертності від подібних інфекцій.

Сьогодні ж, унаслідок труднощів із евакуацією поранених і дефіциту медичних ресурсів, українські медики знову стикаються з хворобами, які вважалися давно забутими.