Поїхавши закордон на заробітки я дізналась, що в мого чоловіка є коханка. Яке ж в мене було здивування, коли я дізналась, що це моя рідна сестра!

Знаєте, я була дуже наївною, коли думала, що мене ніхто ніколи не зрадить. Але життя показало, що не варто носити рожеві окуляри і тобі може підкласти свиню навіть найрідніша, здавалося б, людина.

В мене був чоловік. Щастя моєму, коли я нарешті вийшла за нього, не було меж. Це саме те про що я мріяла. Коли ж з’явились діти, то я з гордістю могла заявити, що реалізувала себе як дружина та мама. Сімейне щастя для мене було дуже важливим.

Ми з Володею дуже сильно кохали одна одного і, як мені здавалось, все було прекрасно. Мій вже покійний батько влаштував Володю на роботу на велике підприємство, на якому сам працював.

Але з часом вийшло так, що те підприємство закрилось, адже збанкрутувало. Що Володя, що тато були тепер без роботи. Чоловік був дуже пригнічений та сумний. Мені аж боляче було на нього дивитись. Я навіть хвилювалась, щоб він до чарки з горя не поліз. Проте дарма я хвилювалась, адже до оковитої Володя не взявся.

Тоді всі фінанси тягнула я на собі. З Володею ми розділили обов’язки, тому я могла спокійно працювати, а він порався по господарству та глядів дітей. Тоді складні часи були і знайти нову роботу в нашому смт було важко.

Справлялись ми обоє добре. Тай батьки допомагали, бо жили ми всі разом в їхньому будинку. Але і батьки не вічні. Після похорону стало геть важко. Тепер з моєю зарплатою вчительки, що вічно затримувалась, ми ледве-ледве виживали.

Від батьків мені залишилась хата. Ми в ній давно живемо, але зручностей так і не зробили, адже доводилось виживати на ті гроші, що були. Тому я хотіла облаштувати будинок так, щоб нам було комфортно жити.

Тоді ми з подругою вирішили поїхати закордон на заробітки. Чоловік був проти, а я його переконала, що все буде добре та я привезу із собою грошей, та й передаватиму щомісяця кошти, щоб Володі з дітьми було легше.

Я попросила свою сестру, Аліну, що живе неподалік нас, на сусідній вулиці, щоб вона час від часу приходила та перевіряла, чи все добре у Володі з дітьми. Вона погодилась та казала, що все буде проконтрольовано. Але ж хто знав, що вона НАСТІЛЬКИ буде все контролювати.

З’їздила я на закордонні роботи, попрацювала. Мені навіть сподобалось, бо ж працювала я так само багато, як і коли вчителювала, але отримувала в рази більше. Та й після роботи мені не треба було ще гору зошитів перевіряти і я могла просто відпочити.

Приїхавши додому та привізши гроші ми з Володею та дітьми стали облаштовувати будинок. Купили техніку, зробили де треба ремонти і все. Гроші закінчились. Тоді, не набувшись з дітьми достатньо часу, я поїхала на заробітки сама.

Подруга тоді залишилась дома, бо їй не дуже сподобалось бути так далеко від дому. І тільки но я пропрацювала місяць, як зателефонувала подруга та спантеличила мене:

– Лілю! Їдь хутко додому! Тут страх що твориться!

– Що таке?! Що з дітьми?!

– З дітьми все чудово, але от з Володею, певно, ні! Тут Аліна переїхала жити до вас в хату! Я тобі кажу, речі привезла свої і тепер господарює в тебе вдома!

Я пояснила все керівництву, мене відпустили з роботи та я поїхала додому. Заходжу в хату, а там Аліна в халатику ходить, а Володя на неї закоханим поглядом дивиться! Я тоді такий скандал зчинила, що тікай-ховайся хто куди.

Вигнала цих двох з хати. Діти в мене вже дорослі, тому вони підтримали мене та казали, що багато разів засуджували батька, але він не зважав на їхні слова. Мені ж не дзвонили, бо їм самим страшно було від такої ситуації, тому пішли до моєї подруги поговорити і спитати, як краще вчинити. А подруга вже подзвонила мені.

Ось так от я дізналась про зраду двох важливих для мене людей. Сестра одразу просила Володю переїхати до неї, а він, в свою чергу, приповз до мене на колінах та просив пробачення, але я йому сказала, що вже подала на розлучення.

Ми не спілкуємось вже шість років. Про дітей він всі ці роки і не згадував. Та й де він взагалі є – не знаю і знати не хочу. Сестра ж переїхала деінде, продавши свою хату.