МУР & NAZVA

Один-вісім-вісім-сім В сім'ї бідних акторів Народжується хлопчик І дивиться на зорі

Він там бачить повне море Бачить щастя, біль і горе Бачить все, як на землі І сенс, ніби, прозорий

Життя - то просто сцена І ми на ній - актори І дивиться на нас Завжди глядач суворий

Той глядач - він є садист Той глядач - вуаєрист Актор падає на сцені І звучить похвальний свист

Один-дев'ять-один-сім На заводі Арсенал УНР душить повстання Кожен б'ється наповал

Там майбутні режисери Драматурги, корифеї Ну а я сиджу в театрі Наче тигри в Колізеї

Мізансцени ляжуть плитами Могильними накритими І цей кривавий фарс Заграє колоритами

Котрий день іде війна Кулі кращі за слова Але вірю я, що текстами теж битимуть врага

Театр - то є храм В країні всі - безбожники Як ранні християни ми Хай з ними й ототожнюють

Акторів Березіль Ми - братство єзуїтів Бо лицар і священник Одне ціле від софітів

До старості дожить Навряд чи дасть епоха Тож театр Молодий збудуємо

Європа ще не раз Підніметься у захваті Фрустрації У залі Українська І овації

Київ взято білими Будуєм декорації Червоні вже за схилами Будуєм декорації

Курбас, не по силу це Ватуля, де вібрації? Це тексти Куліша А не маніфестації

Він дума взагалі Про щось, окрім театру? Навколо йде війна Їй-богу, к психіатру

Тиша в залі

Коли ми принижуємо наші вимоги до того Що ми можемо зробити в наших нинішніх обставинах Це не дасть ніякого прогресу Пам'ятайте Політика залежить від державних мужів майже стільки ж Скільки погода від астрономів

То шо ж залишається нам? Творити Творити всупереч усьому Створити те, чого немає в дійсності Кинути людям фантазію

Ідеальне, неіснуюче, але прекрасне Запам'ятайте Бо місія наша Велика

Театр має бути таким Яким суспільство має бути завтра А тепер Марш на репетицію