Все п’ють, п’ють, пляшки повні, а їжі зовсім немає.

Усім добре, пють, пють, пляшок повно, а їсти зовсім немає. У хаті знову гості. Гості бували в них майже завжди.

Усім добре, пють, пють, пляшок повно, а їсти зовсім немає. Хоч шматочок хліба знайти б але на столі лише огризки й порожня бляшанка, Андрій ще раз уважно оглянув стіл, але нічого їстівного не знайшов.

Гаразд, мамо, я піду, сказав хлопчик і повільно почав взувати свої пошарпані черевики.

Він ще сподівався, що мама його зупинить і скаже:

Куди ж ти, сину, голодний, а на дворі холодно. Сиди вдома. Зараз зварю каші, проганю гостей і помию підлогу.

Він завжди чекав ласкавого маминого слова, але вона не дуже любила говорити ніжні речі. Її слова були схожі на колючки, від яких Андрію хотілося згорнутися й сховатися.

Цього разу він вирішив піти назавжди. Андрію було шість років, і він почувався достатньо дорослим. Спочатку треба знайти гроші й купити булочку, може, навіть дві Шлунок бурчав і вимагав їжі.

Як здобути грошей, Андрій не знав, але, проходячи повз кіоски, побачив у снігу порожню пляшку. Він згадав, що пляшки можна здати й отримати за них гроші. Хлопчик поклав пляшку в кишеню, потім знайшо