У Доросинівській громаді в останню дорогу провели захисника України Ігоря Трохимчука

У Доросинівській громаді на щиті зустрічали молодого воїна Ігоря Трохимчука.

У понеділок, 12 січня, у центрі громади, де відбулася громадська панахида, з сумом та невимовним болем тіло захисника України зустріли живим коридором. Встаючи на коліна перед траурним кортежем, зустрічали свого захисника і в рідному Тристені. Про це повідомили на фейсбук-сторінці «Наш Край Медіа».

Ігор Трохимчук народився в селі Тристень 20 березня 1992 року. Дуже рано залишився без батька, тож його та брата Андрія виховувала мама Оксана. У школі зірок з неба не хапав, але й клопоту вчителям не завдавав.

Згодом мама вдруге вийшла заміж і переїхала в село Осьмиговичі, де Ігор навчався в місцевій та Новодвірській школах і де зустрів своє кохання.

Він був щирою людиною, відкритим та товариським. У душі цього молодого чоловіка палав такий вогонь до життя, що він ніби спішив встигнути все у житті. Рано одружився – з сиротою Катериною з Синявки. Після одруження молодята вирішили жити окремо і переїхали в батьківську хату в село Тристень. Жилося їм непросто, адже Катерина ще навчалася в Луцькому медучилищі, а Ігор – у Локачинському ПТУ.

У 18 років Ігор став батьком – у молодої пари народився син Костянтин. Через три роки на світ Божий з'явився Ярослав.

Щоб забезпечити сім'ю, Ігор з Катериною завели чимале господарство: тримали корову, коня, птаство, розводили свиней. Згодом Ігор працював у Луцьку вантажником, а потім його підвищили до комірника на базі «Агроконтракту».

Коли ж Катерина вийшла на роботу, влаштувався у господарстві місцевого фермера. Багато працював біля землі, був швидким на руку, коли їхав своєю кобилкою, здавалося, ще мить – і злетять разом з возом до неба. Ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував, інколи навіть на шкоду власному господарству. Наробиться – і все одно поспішає на волейбольний майданчик. Любив рибалку, збирати гриби.

У війську Ігор не служив, але 31 травня 2024 року став на шлях воїна.

«А що я синам скажу, як запитають, де я був у війну?» – такою була його мотивація.

Пройшов обов'язкову загальновійськову підготовку та навчання у Польщі, став навідником танка. Брав участь у боях у гарячих точках. Коли екіпаж залишився без свого танка, Ігор став заряджаючим в іншому екіпажі. До останнього подиху боронив рідну землю

Мабуть, ще на землі він побачив пекло... Його останнє місце дислокації – Покровський район на Донеччині.

Поховали Воїна на кладовищі в селі Тристень з усіма військовими почестями. Прапор, яким була покрита домовина, передали дружині Катерині.

• ЗСУ
• Похорон
• Доросині
• Тристень

• 30.01.2026 17:42Рожище

  Доросинівська громада провела в останню дорогу сержанта Руслана Гурича

• 29.01.2026 12:37Рожище

  Доросинівська громада в останню дорогу проведе захисника України – сержанта Руслана Гурича

• 27.01.2026 09:32Рожище

  Триденна жалоба в громаді: у війні з російськими окупантами загинув сержант з Тристеня Руслан Гурич

• 11.01.2026 13:28Рожище

  Помер захисник України із села Тристень Ігор Трохимчук