Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор – АлхіміяАнтонич Богдан-Ігор – Алхімія
В маленькій келії душно, запах сірки. Засушений, мов сірка, жовтий маг в реторту п’ялить очі, повні спраг. Червоний біс регочеться із дірки.
Мов кльоша, золота над всім омана та опар в куреві кімнату губить. Дрижать в гарячці в’ялі, трухлі губи; блідий: “Апаге” буркотить, “сатанас”.
Та раптом скрикнув маг — ні, він не п’яний, очам не вірить: золото в реторті. Під стелю бризнув струмом регіт чортів.
І жах пішов до монастирських лав, ченці шепочуть: уночі над ранок о. Патрикій божевільним став.