«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» аналіз

«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» аналіз

«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» аналіз Автор J. G. (Джей Джи) На читання 2 хв Коментарі 1

«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» аналіз балади – тема, ідея, жанр, художні засоби

Зміст
  1. «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» аналіз
  2. Композиція «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси»
  3. «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» художні засоби
  4. “ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ” балада
«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» аналіз

«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» — це соціально-побутова балада. В основі лежить моральний конфлікт свекрухи з невісткою, яка була до того залякана, що перетворилась на тополю.

Тема: моральний конфлікт між свекрухою і невісткою, яку та незлюбила і закляла так, що дівчина перетворилася на тополю.

Ідея: перед тим як узяти шлюб, треба добре пізнати один одного, з’ясувати стосунки в родині майбутнього подружжя, психологічний клімат сім’ї.

Основна думка: ”Не спішіть, дівчата, розпускати коси…”

Римування: паралельне.

Віршовий розмір: хорей.

Композиція «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси»
  • Експозиція: ”Чия то дівчина розпустила коси?”
  • Зав’язка: ”Молодого хлопця рано полюбила”.
  • Кульмінація: ”Бери топір в руки – рубай тополину”.
  • Розв’язка: ”… я – твоя мила, на моєму листі спить твоя дитина”.
«Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» художні засоби
  • Метафори: ”Як ударив вдруге – вона й попросилась .”
  • Звертання: ”Здрастуй, рідна мати! ”, “Не рубай, коханий”.
  • Риторичне запитання: ”Де ж моя дружина, що не йде стрічати? ”
  • Повтори: ”Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси… ”.
“ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ” балада

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила, Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку в поле жито жати. Жала вона, жала, жала — не дожала І до сходу сонця тополею стала… Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати! Де ж моя дружина, що не йде стрічати? — Не питайся, сину, про свою дружину, Бери топір в руки — рубай тополину.— Як ударив вперше — вона й похилилась, Як ударив вдруге — вона й попросилась: — Не рубай, коханий, бо я — твоя мила, На моєму листі спить твоя дитина.— Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси? Не спішіть, дівчата, розпускати коси

Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.

📎📎📎📎📎📎📎📎📎📎