це не просто здобний хліб»: Тетяна Нагорна з Колківської громади про своє покликання

Тетяна Нагорна – спеціалістка-землевпорядниця Великоосницького старостинського округу. А ще вона – берегиня давньої української традиції. Ось уже чотири роки жінка у вільний від роботи і господарства час пече короваї, оздоблюючи їх прикрасами з прісного тіста.  Ці короваї − обереги, благословення і символи пам’яті, пише Юлія Музика «Нова доба».

Читайте також: У Нічогівці пенсіонер-атомник виготовляє традиційні дерев’яні коробки

Живе Тетяна Анатоліївна у Великій Осниці вже 24 роки, відколи вийшла сюди заміж. А родом вона із Оконська. Іронія долі – мама її, Галина Ничипорівна, була з Осниці, а переїхала в Оконськ. Тетяна ж навпаки – з Оконська перебралася в Осницю.

У родині Тетяни й Василя Нагорних – троє дітей: дорослі Дмитро та Катерина, і молодша Анастасія, четвертокласниця. Саме тоді, як вона пішла «перший раз у перший клас»,  і почалась коровайна історія Тетяни Анатоліївни.

– Я вирішила спекти коровай на День знань для першачків. Подумала: чому б не благословити школяриків у дорогу до знань, в їхнє щасливе майбутнє, з короваєм? – згадує жінка. – Наперед про це нікому не казала, бо хвилювалася, чи вдасться той коровай. А вже перед святом подзвонила директорці ліцею Віті Ковбасюк і сказала про сюрприз.

Це було у вересні 2022-го, коли країна весь час здригалася від повітряних тривог. І тому цей обрядовий хлібчик для дітей став символом стабільності, родинного тепла і надії.

ШЛЯХ ДО УЛЮБЛЕНОГО ХОБІ

Пекти коровай – це ціла наука і мистецтво. У Тетяни Нагорної в тісті – борошно,  молоко, вершкове масло, сметана, яйця, цукор, ванілін та, звісно ж, душа. Частину продуктів вона використовує домашніх, але зізнається: своє масло не підходить, бо «забиває» тісто.

Читайте також: Тетяна Панкрашкіна:  «Для мене кожен врятований пацієнт – це маленька перемога»

– Якщо коровай на 5-7 кілограмів, то він має підніматися до трьох годин. А місити таке тісто треба хвилин сорок, не менше, – ділиться господиня.

Згадує, як колись ходила «в коровайниці», щойно стала невісткою у Великій Осниці. У селі тоді ще дотримувались стародавніх обрядів: коровай пекли заміжні жінки, а керувала процесом старша за віком. Її першою вчителькою випікання короваю стала Ольга Киришко, яку всі називали Галькою.

Потім, коли вже почала цим займатись, дуже багато чого підказувала їй кума й однокласниця Альона Кушнірук з Оконська, яка професійно займається кондитерською справою.

– Вона мене надихала, підштовхувала, аби я цим почала займатися. Потім підтримувала в усьому, – з вдячністю говорить Тетяна Анатоліївна.

ЗІ СЛЬОЗАМИ – ДЛЯ ГЕРОЇВ

Але є в її роботі і важкі хвилини. Бо не лише на весілля й свята доводиться пекти короваї.

– Найважче мені було пекти його своєму сусіду Олександру Пугачу, який загинув на передовій, та маленькій дівчинці з Тельчів… – згадує жінка.

Вона спекла короваї всім полеглим Героям з Великоосницького округу, котрі не були одружені. Робила це безкоштовно.

Читайте ще: «Як маєш добрі нерви, то йди завклубом»: історія Галини Лук’янюк із Оконська

– Вони ж віддали за нас усіх свої життя… – просто каже вона.

Пекла також на похорон військових, загиблих в аваріях. 

Коли чаклує над короваями, жінка нікого не пускає до кухні. Там – її простір, її храм. І піч дня них вона топить сама березовими та вільховими дровами, які гарно жар дають.

ВІД ВЕСІЛЬНОГО КОРОВАЮ АЖ НА ДУШІ СВІТЛО

Тетяна Нагорна каже, що найбільше їй до душі пекти саме весільні короваї.

– Коровай – не просто здобний хліб, а щось набагато більше. Це аж відчувається… З легкою душею і гарним настроєм я беруся за весільні короваї. Коли прикрашу їх уночі, а вранці встану, аж переповнена вся радістю, – з усмішкою ділиться майстриня.

Підписуйтесь на наш телеграм

Найбільше її просили спекти одразу вісім короваїв. Вироби господині бували не лише у Великоосницькому окрузі та довкружніх селах, а й у Києві, Колках, Маневичах, Луцьку, на Рівненщині.

Вона смачно випікає не тільки короваї, а все, що готується зі здобного тіста. І має мрію на весілля своїх дітей спекти їм короваї ще й обов’язково шишки!

Фото з архіву Тетяни НАГОРНОЇ