Війна змінила, але не зламала: історія добровольця Івана Купратого з Серник, який адаптується до цивільного життя

Семен Полюхович

Війна змінює все – від щоденних звичок до самого світогляду. Іван Купратий із Серник, що на Зарічненщині, зустрів повномасштабне вторгнення, бувши цивільним. Але вже у перший день він пішов до військкомату і записався добровольцем. Відтоді його життя перетворилося на низку фронтових випробувань, поранень і втрат.

Нині Іван повертається до цивільного життя, але досвід війни назавжди залишив відбиток у його серці, – повідомляє кореспондент Район.Вараш.

«У перший день вторгнення я записався добровольцем. Спочатку був у роті охорони при нашому ТЦК, але коли потрібні були люди на Схід, я знову зголосився. Так я опинився у складі кулеметного взводу 14 бригади. Ми воювали під Соледаром і Бахмутом. Там отримав перше поранення. Потім був госпіталь і переведення під Куп’янськ», – пригадує захисник.

Його бойовий шлях був важким і сповненим ризику: участь у зачистці Харківщини, запеклі бої під Куп’янськом, нові поранення та контузії.

«З мого взводу майже нікого не залишилося. І я не міг дозволити собі відійти. Навіть після контузії прагнув повернутися на передову, бо там були мої хлопці», – пригадує Іван, якого згодом призначили виконувати обов’язки командира взводу.

За час служби довелося чоловіку спробувати себе і в ролі водія евакуаційної машини. Він самотужки дістав багі та вивозив поранених із «нуля».,

«Кожного разу намагався встигнути за дві години довезти пораненого до медиків. У мене не було жодного випадку, щоб я не встиг», – розповідає Купратий та зізнається, що найбільшим болем для нього були виїзди по загиблих побратимів – тих, котрих знав особисто.

Після чергового поранення та втрати рідного брата Миколи командування ухвалило рішення звільнити Івана зі служби. Це сталося у травні 2024 року.

«Спочатку було складно. Було важко дивитися на мирне життя, адже багато хто, здається, навіть не думає, що війна триває. Там, на фронті, простіше – ти точно знаєш, хто друг, а хто ворог», – зізнається Іван.

Дружина Наталія підтверджує: адаптація до мирного життя нелегка. Наслідки численних контузій даються взнаки щодня.

Подружжя вдячне лікарям та психологам за допомогу під час реабілітації. І хоча Іван потребує подальшого лікування та підтримки, він попри все залишається сильним, відповідальним і вдячним. Він і далі підтримує зв’язок із побратимами, допомагає порадами та просто словом.

«Ми всі різні, але нас єднає одна мета – Перемога», – каже він.

• ФОТО
• Історія Військового
• Війна
• Серники
• Доброволець

• 03.02.2026 14:34Локачі

  «Уявлення про війну в усіх було різне»: доброволець із 14 ОМБр «Санто» із Локачинщини — про бойовий досвід

• 02.02.2026 15:30Дубно

  Ігор «Сова» з Березинів: шлях від артилериста до командира міномета

• 02.01.2026 14:25Закордон

  Помер польський доброволець, який воював за Україну на Харківщині

• 06.12.2025 15:10Рівне

  У Рівному прощатимуться з Дмитром Паскарем – захисником та сином рівненського режисера

• 13.11.2025 10:00Миргород

  На «Білій станції». Щоденник добровольця ЗСУ. Частина 1